Про Олександра Яковича розповідає Наталія Савранська, доц. кафедри етики та естетики НПУ ім. М.П. Драгоманова:

Олександр Якович Боровіков чудовий художник з теплими й яскравими роботами, але він також не менш чудовий педагог з тонким чуттям внутрішнього світу своїх учнів. Познайомилися ми з Олександром Яковичем у КНУБА, де він викладав рисунок. Ми з колегою після роботи приходили на заняття до нього трохи помалювати. Про ці студії в мене залишилися зворушливі спогади. 

Запам’яталося те, як щиро він підтримував абсолютно кожного у його бажанні творити. Навчав не боятися малювати і не здаватися, якщо щось не виходить. Із захопленням розповідав історії про різних художників, про їхні прийоми та техніки. І особливо вразило, що з таким же захопленням, як про іменитих митців Олександр Якович розповідає про своїх теперішніх та колишніх учнів. Він пишається їх кожною роботою. Навіть роботою кожного дошкільняти, для яких він проводив заняття з малювання. Пишається, як роботою видатного художника. Більше того, Олександр Якович зберігає всі ці роботи. Здається, що вони його надихають малювати самого, випробовувати різні техніки, змішувати їх, експериментувати і щоразу отримувати унікальний результат.

Про Олександра Яковича розповідає Софія Скрипнікова, доц. кафедри етики та естетики НПУ ім. М.П. Драгоманова:

Доки малюю – доти живу.

О. Боровіков

Олександр Якович Боровіков – український художник, педагог та справжній наставник. За роки своєї викладацької роботи, яку він розпочав у далекому 1964 році – спочатку у педагогічному, згодом – в архітектурному університетах, Олександр Якович став вчителем для цілої плеяди талановитих учнів. Одного щасливого дня мені теж пощастило потрапити на заняття до Олександра Яковича, які я радо відвідувала, поки маестро ще викладав у Києві, тому з власного досвіду можу сказати, що навчання у його класі ніколи не обмежувалось переданням лише технічних тонкощів малюнку і живопису, але завжди було наповнене особливою атмосферою, через яку досвідчений художник намагався занурити учнів до магії художнього сприйняття світу, відчуття кольору, розвитку творчого мислення за допомогою фарб, форм, ліній та безкінечного натхнення життям в усіх його проявах. Такий підхід до власного життя, викладання, до власної творчості – вповні розкривається у життєвому кредо Олександра Яковича: “Доки малюю – доти живу”. 

І ця величезна життєлюбність художника, нерозривно переплетена із творчістю та бажанням допомагати іншим у розкритті найглибших вимірів їхніх творчих обдарувань, на мою думку, пронизує усі його роботи, промовляє через них до глядачів і учнів, змушує до невимовного замилування і завжди допомагає безпомилково упізнати стиль і почерк автора. “Це – Боровіков!” – можна почути від учнів художника, коли вони бачать якусь із його робіт, адже роботи Олександра Яковича дійсно, настільки ж неповторні і самобутні, як і їх автор. Ну, а побачивши їх – вам неодмінно захочеться завітати до нього на урок. 

13.12.2020 р.                                                                       Софія Скрипнікова

Особливе місце в творчості художника займають жанри натюрморту і пейзажу, багато картин присвячено зображенню пам’яток архітектури. Автор застосовує різноманітні техніки та майстерно їх поєднує. Персональні виставки художника проходять в Україні та за її межами.

(Офіційний сайт Боровікова О.Я. https://pronyaprokopovna.wixsite.com/alexandr-borovikov/about)